Дата проведення гр 5-3 гр 5-2 16.10.2020 ;
Тема:Національна кухня Китаю: кліматичні особливості, географічне положення, історія та традиції
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
Пекінська кухня – ще її називають імператорською або північною. Основу пекінської кухні складає рис, який подається як самостійну страву і як добавку до риби, овочів і м’яса. Також велика увага тут приділяється стравам зі свинини, птиці та баранини. Ось лише деякі з них: “качка попекінськи” – приготування цієї страви сягає понад 24 години; “свинина в кисло-солодкому соусі”;“китайський самовар” – страва, що складається з багатьох компонентів (яловичини, баранини, креветок, риби, овочів, вермішелі); “салат з кульбаб”; “китайські пельмені” – з начинкою з м’яса і овочів.
Шанхайська кухня – або східна, заснована на кулінарних традиціях провінцій Цзянсу і Чжецзян. Тут до м’яса люблять додавати багато спецій і рисову горілку. Також, часто використовують рибу і морепродукти. Вам обов’язково запропонують такі страви як: “качка по-шанхайськи”; “тофу” – знаменитий соєвий пиріг, фарширований рибою; “волохатий (волосатий) прісноводний краб”; “суп з капусти зі свининою”; “суп-локшина з грибами”; “кальмари в часниковому соусі”; “вугор в провині з часником”; “смажена локшина з креветками”.
Кантонська кухня – чи південна кухня, славиться незвичайними способами приготування страв. Вишуканість цієї кухні широко відома за межами країни. Найцікавішими інгредієнтами кантональних страв є м’ясо собак, змій, черепах і, навіть, кішок. Також, популярністю користуються “дімсами” – легкі закуски. Популярними є такі страви: “дайконові пиріжки” – пиріжки з дайконом (незвичайний за смаком коренеплід); “ломайгай” – різновид дімсамів; “цзяоцзи” – китайські вареники, обсмажені на розпеченому маслі; “роли з рисовою локшиною”;”риба, приготована на пару”; “дім сум” – пельмені на пару, які подають в бамбукових кошиках; “суп з акулячих плавців”; “рис по-кантонськи”.
Сичуаньськая кухня
– відома гострими і пряними стравами, для приготування яких використовують багато приправ, червоний перець, часник, кунжут, коріандр, аніс, кріп, женьшень … Основними способами приготування в цій кухні вважається копчення і парова обробка. Варто спробувати такі шедеври сичуаньської кухні як: “тушкована свинина посичуаньськи”; “мало тофу” – вегетаріанська страва з сої; “курча гунбао” – смажене куряче філе, з гострим перцем і арахісом. “дань дань мянь” – локшина по-сичуаньськи; “качка, запечена в листі зеленого чаю”; “китайські пельмені” – для приготування яких існує більше 200 видів начинок; “королівські креветки з часником”; “доучу” – особливий вид сиру з квашеної сої. Крім цього, хотілося б відзначити, що національна кухня Китаю рясніє досить екзотичними стравами. Любителі незвичайного і гурмани можуть поласувати такими стравами: • “бульйон, з фрикадельками, з плавників акули”; • “плавники акули” – на пару, тушковані з шинкою, в коричневому соусі, з куркою і грибами, з яєчним омлетом … • “губи акули” – тушковані з паростками бамбука, соєвим соусом, шинкою, свинячим салом і рисовою горілкою; • -губи акули” – з курячим філе і трепангами; • “смажені ведмежі долоньки”; • “теша калуги” – сушений шлунок великої риби, тушкований з куркою або шинкою; • “бульйон, з каракатицею і трепангами”; • “салат з креветок, огірків і крохмального желе”; • “морський гребінець, з куркою”; • “мускул морського гребінця, з омлетом і шинкою”; • “омлет, з ікрою каракатиці”; • “смажені кальмари, з паростками бамбука”; • “салат з медузи, з креветками”; • “салат з качиних язиків”; • “бульйон з філе жаб”; • “голуби, з зеленим горошком”. Не оминула увагою китайська кухня любителів поласувати десертами. Першою чергою це сезонні фрукти, яких в Китаї величезна кількість. Крім цього, популярними є такі десерти: • “тан’юань” – солодкі рисові кульки, приготовані на пару; • “юебін” – кругла або квадратна випічка, з начинкою з солодких бобів або лотоса; • “солодкий суп з черепахи гуйліндао”; • “трявяне і фікусове желе”; • “хунгуйго” – солодкі рисові коржі; • “пудинг з тапіокі”; • “рисове тістечко”; • “китайська цукрова вата”; • “крижана стружка з солодким сиропом”; • “няньгао” – китайське рисове печиво; • “китайське морозиво”. З безалкогольних напоїв в національній кухні Китаю найбільшою популярністю користується зелений чай, який п’ють дуже гарячим і без цукру. Китайська чайна церемонія, яка називається “гунфу-ча”, за складністю ритуалу змагається зі знаменитою японською. Також, китайці п’ють молоко, мінеральну воду, фруктові соки. З алкогольних напоїв китайці надають перевагу рисовій горілці, рисовому пиву “У син” і “Циндао”, рисовому вину “Міцзю”, жовтому вину “Ті Цзя Фань”, а також “байцзі” – білому фільтрованому вину міцністю до 60 градусів.
Тема:Особливості японської кухні.
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
Національна кухня Японії багатьма фахівцями і кулінарами визнається еталоном здорового харчування. Всі страви можна охарактеризувати трьома словами – незвично, красиво і смачно. Велика увага в японській кухні, приділяється дрібним деталям, нюансам, півтонам … Їжа повинна радувати око, нюх, смак і, навіть, слух. Місцеві кухарі дотримуються “правила п’яти кольорів” – продукти, з яких готується страва, повинні мати червоний, жовтий, зелений, чорний і коричневий колір. Також, важливу роль відіграють правила і ритуали прийому їжі. До прикладу, вже особливим символом японської кухні, стало застосування “хасі” (паличок для їди).
Рідко використовують ложку і не прийнято користуватися ножем і виделкою. Ще одна цікава особливість – сервіровка страв. Мабуть, ні в одній кухні світу не приділяють стільки уваги прикрасі і подачі страв, як в місцевій кухні. Будь-яке блюдо – справжній кулінарний шедевр і унікальний натюрморт. Існує японська приказка – “Їжа, як і людина, не може з’явитися в пристойному товаристві голою”. В основі багатьох страв кухні Японії, лежить рис (япон. “гохан”). Саме слово “гохан” означає не тільки “варений рис”, але також – “їжу”.
За аналогією з українським словом “хліб” – це не тільки продукт з тіста, але і їжа в загальному (“хліб наш насущний”). Ще одне цікаве японське слово – “коку”. Це – головна міра багатства, що визначається кількістю рису, яке необхідно людині протягом року (традиційно вважається, що це 180 літрів). Навіть японським самураям, “зарплату” видавали в коку, тобто, платили рисом. Таким чином, в Японії, рис – всьому голова. Японію омиває океан і кілька морів, які багаті на рибу, морепродукти і їстивні водорості. Тому, використання дарів моря – важливий пріоритет японської кухні
На відміну від сусідніх країн, в Японії не прийнято піддавати рибу глибокій термічній обробці, щоб не втратити природний смак. Тому, найчастіше, маринують, злегка обсмажують, готують на пару, тушкують або подають в сирому вигляді. Окремо хочеться сказати про японських суші, які готують з рису і морепродуктів (частіше сирих). Існує два основних види японських суші – власне “суші” та “роли”. Суші, а їх є кілька видів (нігірі, макі, чіраші, татакі тощо), роблять з грудочки рису, на який зверху кладуть рибу, креветки, овочі і обгортають плоскими водоростями. Роли готують іншим способом – на аркуші водоростей кладуть шарами морепродукти і рис, потім згортають рулетом і нарізають на порційні шматочки. Пропонуємо Вашій увазі ще кілька страв, які яскраво характеризують національну кухню Японії: • “сашимі” – тонкі скибочки риби, кальмара і восьминога, на плоскій тарілці з овочами, листами сісо і соусом васалі; • “тяхан” – японський плов, який буває зі свининою, куркою, креветками та іншими морепродуктами; • “темпура” – шматочки риби, м’яса або морепродуктів, приготовані в клярі; • “кусіякі” – маленькі шашлички з риби і морепродуктів, приготовані на грилі; • “якіторі” (смажена птиця) – курячі шашлички з овочами; • “тонкацу” – відбивна зі свинини, обсмажена в сухарях з яйцем; • “нікудзяга” – тушковане м’ясо з цибулею та картоплею; • “сусі” – сира риба з оцтом, укладена на рисові подушечки; • “унагі” – прісноводний вугор, приготований на вугіллі; • “норімакі” – японські голубці з риби, рису, загорнуті в морську капусту.
Особливим делікатесом японської кухні вважається унікальна страва із риби фугу – фугусаши. Якщо Ви звикли починати обід з першої страви, кухня Японії, запропонує Вам традиційні японські супи: • “місосіру” – суп на основі пасти “місо” (боби, рис, пшениця, ячмінь); • “бутадзіру” – це суп місосіру, тільки зі свининою; • “oден” – суп з яєць, “дайкона” (японської редьки), “конняку” (бульбової рослини), на бульйоні з соєвим соусом; • “дангодзіру” – суп з “данго” (рисові кульки), овочами, коренем лотоса і водоростями; • “суімоно” – прозорий суп з «даси» (особливий бульйон), з сіллю і соєвим соусом; • “імоні” – осінній суп з кореня таро; • “сіруко” – суп з “адзуки” (бобова рослина); • “дзоні” – новорічний суп з м’яса, овочів і “моті” (рисового коржа). З безалкогольних напоїв японці віддають перевагу чаю, особливо зеленому. З найдавніших часів, чайна церемонія займає важливе місце, в національній кухні Японії. Причому, в чай не прийнято додавати цукор. Традиційним алкогольним напоєм є “саке” (напій самураїв). Іноді саке називають рисовою горілкою
Традиції та сучасність
Велика увага приділяється зовнішньому виглядові страв. Їжа в Японії не вважається їжею, якщо не виконано три головні умови: майстерна подача та презентація, включно з прикрасами страви та певним розташуванням його складових; підбір посуду, з якого обслуговуються гості; і, звичайно ж, смак їжі. Насолодитися смаком — значить оцінити та сприйняти гармонію всіх складових частин. Будь-яка японська страва має бути красивою, але красою простою та помірною, а не такою, що впадає в око та нав’язується, і завдання кухарів – втілити це в життя. Той, хто обідає має відчути, який настрій викликає у нього та чи інша страва, і, відповідно, сформувати певний підхід до кожної страви. Всі страви японської кухні готуються безпосередньо перед прийомом, за цим процесом можуть спостерігати і клієнти. Через характерну для японської кухні тенденцію до мінімалізму, природний смак та запах страв підкреслюється лише соєвим соусом, васабі, імбиром та лимоном. Деякі страви, які сьогодні є розповсюдженими в Японії, та стали з часом національними, виникли під впливом Заходу. Серед них дуже популярною в якості легкої перекуски є “chicken yakitori”, тобто, курка, приготована на шампурах. Бамбукові палички чи шампури з нанизаними шматочками японської цибулі, перцю, курячої печінки та грудинки, заправлені соусом, вкладаються на решітку та готуються на відкритому вогні.
19.10 2020 гр 5-2
КУЛІНАРНІ ТРАДИЦІЇ ТА СУЧАСНІ ГАСТРОНОМІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАРОДІВ СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити. Відповісти на тест
Національна кухня Франції – предмет особливої гордості французів.Прийом їжі тут зведений в ранг культу. Майже всі страви французької кухні– еталон тонкого смаку і особливої вишуканості. Національна кухня не тільки ввібрала в себе кулінарні традиції багатьох народів, але і сама стала джерелом натхнення для кулінарів різних країн. Варто зауважити, що в різних областях Франції існує своя кухня і улюблені страви, що відрізняються оригінальною і неповторною технологією приготування. Будь- який турист, який потрапив в цю країну, просто зобов’язаний познайомитися не тільки з пам’ятками, а й з місцевою кухнею.
Як правило,
всі супи відрізняються густою консистенцією. Серед них:
• знаменитий “суп-жульєн” (буває рибний і м’ясний);
• “конті” – густий суп з сочевиці;
• “потофе” – м’ясний суп з овочами в горщику;
• “буйабес” – суп з рибного асорті;
• “сен-Жермен” – суп-крем з овочів і зеленого горошку;
• “еклер” – вермішелевий суп з молоком, яєчним жовтком і
пармезаном;
• “пісту” – овочевий суп;
• “дюбаррі” – молочний суп з цвітною капустою;
• “панаде” – хлібний суп;
• “потаж-о-мелон” – екзотичний суп з дині.
Не менш привабливими у французькій національній кухні є м’ясні
страви. Для їхнього приготування використовують свинину, телятину,
яловичину, баранину, дичину, птицю. Основними традиційними стравами
Франції є такі:
• “фуа-гра” – знаменитий паштет з гусячої печінки, в який додають коньяк, вино Мадеру, спеції, трюфелі, причому, використовують гусей особливої породи зі збільшеною печінкою, які харчуються, виключно, кукурудзяними зернами.
• “кривавий біфштекс” – обсмажене м’ясо зовні, а всередині напівсире з кров’ю, подається з овочами і картоплею;
• “бланкетта” – теляче рагу з яйцем, грибами, сметаною, цибулею і спеціями;
• “турнедо” – біфштекс на тостах;
Принагідно зазначимо, що, готуючи страви, французи кладуть у каструлю так званий збірний букет “bouquet garni” – невелику в’язку ароматизованих трав. При цьому активно використовують виноградні вина та коньяк. Вина також служать головним інгредієнтом маринадів для м’яса, бульйонів чи для відварювання риби.
Великою популярністю користуються страви з прісноводної і морської риби. Для приготування рибних страв використовують тріску, щуку, палтус, коропа тощо. Особливим смаком відрізняються морепродукти, приготовані місцевими кухарями – лангусти, креветки, устриці, морські їжаки, гребінці, мідії. А саме знамените блюдо – делікатесні жаб’ячі лапки.
Практично жодна страва у Франції не обходиться без соусу. Тільки офіційно зареєстрованих рецептів налічується понад три тисячі. Будь-який соус може змінити смак страви до невпізнання. Для французів соус це – особливий ритуал і складна рецептура. Місцевими шедеврами вважаються:
“айолі”; “білий французький соус”; “бешамель”, “бордолез”, “винний соус по-французьки”; “ліонез”, “морне” (бешамель з сиром), “майонезний соус” (до речі, Франція вважається батьківщиною майонезу), всіх і не перелічити …
Ще однією візитною карткою, національної кухні Франції, є сир (фран.“промаж”). Хочеться зазначити, що Франція виробляє найбільшу кількість сортів сиру в світі. Офіційно зареєстровано понад 400 сортів і щороку з’являються нові. Щорічно, будь француз з’їдає, майже 23 кілограми цього продукту. У кожному ресторані розроблено окреме сирне меню (“plateau defromages”). Найпопулярніші з них: м’який сир – “брі”, “камембер”, “епуас”,твердий – “емменталь”, “комте”, “мімолет”. Сири подають на обід і вечерю (перед десертом) на дерев’яній дощечці. На окрему увагу заслуговують шикарні французькі десерти, які вже давно стали знамениті в усьому світі. Важко знайти людину, яка не чула таких назв як: “безе”, “еклер”, “глясе”, “крем-брюле”, “грильяж”. Не менш відома і французька випічка – “багети”, “галети”, “канело”, “макарун”,“круасани”…
З безалкогольних напоїв французи вживають чай, каву, гарячий шоколад, фруктові соки, лимонад, мінеральну воду. Ну і звичайно, неможливо уявити, національну кухню Франції без знаменитих на весь світ французьких вин. Щорічно в цій країні випускають майже 10 мільярдів пляшок – це 25 % всіх вин в світі. Найвідоміші виноробні райони – Шампань,Бургундія, Бордо, Ельзас, Руссільон, Прованс, Савойя тощо. Крім того, Франція вважається батьківщиною таких напоїв як коньяк, шампанське, кальвадос, арманьяк.
Особливість харчування народів Португалії. Асортимент страв
та особливості їх приготування
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
З давніх давен основним джерелом доходу місцевих жителів, було рибальство і мореплавство. Це й не дивно, адже половину території країни омивають води Атлантичного океану. Тому, улюбленими стравами португальців є страви дарів моря. Тільки з однієї тріски, місцеві кухаріможуть приготувати 365 смачних страв (на кожен день іншу страву).
Принагідно зазначимо, що сушена солона тріска – бакаляу (bacalhau) –головний національний продукт країни – вважається “візитною карткою”Португалії. Для приготування іжі також використовують окуня, тунця,форель, скумбрію, сардини, крабів, восьминогів та інших мешканців глибин.Ось лише деякі рибні страви португальської кухні:
“бакальяу а брас” – смажені шматочки солоної тріски з
картоплею, цибулею і яйцем;
“робола” – смажений вовчий окунь;
“кальдейрада” – рибний суп-пюре;
“лапас” – смажені молюски;
“плачуща риба капітана Відала” – рибний суп, який вариться зживої риби, з додаванням олії, цибулі, перцю, картоплі;
“катаплана” – юшка з декількох видів риби і морепродуктів;
“тамборіл” – страва з морського чорта;
“аррош де марішку” – рис, приготований особливим способом, з морепродуктами (аналог іспанської паельї);
“креме де марішкуш” – густий суп з морепродуктів;
“амейжуаш а бальяо пато” (поцілунок з черепашкою) – страва з
відварених мідій, з коріандром, оливковою олією, часником і білим вином;
“салада де полву” – закусочний салат з восьминога.
Але не тільки рибними стравами славиться кухня Португалії.
Пропоную вашій увазі ще кілька страв, які яскраво характеризують
національну кухню:
• “фейжоада” – чорні боби, запечені з яловичими потрухами, сушеним
м’ясом, ковбасками і часником;
• “бетаху” – португальські котлети зі свинини або яловичини;
• “боррего” – баранина, запечена в духовці;
• “сопа де педра” (суп з каменів) – аналог “російської каші з сокири”. У
суп кладуть квасолю, свиняче вухо, картопл., морквe, цибул. і ковбаску. І в
довершення, кидають маленький камінчик;
• “кузіду португеза” – змішана страва зі свинини, курки, яловичини і
копченостей;
• “сопа де легумес” – легкий овочевий суп;
• “францезінья” – незвичайний португальський бутерброд;
• “франгу” – смажені курчата;
• “калду верде” густий суп з капусти, цибулі, картоплі, часнику і
ковбаси “чорісо”;
• “саррабуло” – обсмажена свинина з печінкою, тушкована у вині;
• “пірі-пірі” – курячі стегенця з перцем карі.
Багата кухня Португалії солодкими десертами. Скуштувати португальські солодощі приїжджають туристи з усієї Європи. До десертів прийнято відносити класичні пудинги, кекси, креми, пироги і тістечка. Серед різноманітних десертів виділяються такі “слаколики” як: “мигдальне печиво зі сметаною”, “мигдальна нуга”, “солодкі мигдальні кульки”, “печиво монашки”, “ласощі внука”, “небесне тістечко”, “беленьское тістечко”, “яєчні жовтки в цукровій пудрі” (“овес молес”). А тістечка “паштель де ната” (Pastelde nata) вважаються візитною карткою Лісабона.
Найпопулярнішими у всьому світі напоями вважаються португальські вина – “Bairrado”, “Borba”, “Carcavelos”, “Madeira” і, звичайно, легендарний портвейн. Своєрідним є зелене вино “Vinho Verde” – мається на увазі не колір напою, а його короткий термін витримки.
Португальці також полюбляють лікери, зокрема, “жінжу” –португальський вишневий лікер, який зазвичай подають в шоколадному стаканчику та “медронью” – лікер з плодів суничного дерева. У Португалії можна спробувати і місцеве пиво під назвою “сервежа”. З безалкогольнихнапоїв португальці просто обожнюють пити каву.
Національна португальська кухня – кращий приклад того, як пристрасті населення країни не змінилися з часом, а зберегли вірність традиціям. Смак, тонкий аромат, багаті порції, легкі спеції, що не перебивають натуральний смак продукту, а тільки відтіняють його, достаток солодощів і корисної здорової їжі – ось що є візитною карткою національної кухні країни.
Національна іспанська кухня: поєднання різних кулінарних
шкіл
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
Національна кухня Іспанії – це головна визначна пам’ятка країни.Унікальність її полягає в співдружності кухонь різних регіонів королівства,різних кулінарних шкіл. Також, на формування іспанської кухні, в різні історичні періоди, вплинули давньоримські, мавританські, французькі, американські і африканські кулінарні традиції. Їжа для іспанців – цесвоєрідний загальнонаціональний культ з стародавнім корінням, який включає в себе задоволення, звички, переконання і традиції.
Кожна провінція Іспанії славиться своїми неповторними національними стравами.
Кулінари Атлантичного узбережжя знамениті ніжними на смак супами і витонченими соусами.
В Астурії готують “фабаду” – страву з білої квасолі з шинкою і ковбасою.
В Кантабрії – “рис по-сантандерськи” і багато страв з форелі, молюсків, сардин.
Галісійська кухня – це, першою чергою, варений восьминіг, риба мерлан в горщиках і свинячі ніжки в листі з брукви.
У провінції басків виготовляють знаменитий копчений сир –“ідіасабаль”. Мальки вугра і плавники морської щуки – ще одне улюблене блюдо басків.
Провінції Наварра і Ріоха славляться своїми місцевими овочами, з яких готують різні соуси і гарніри, зокрема, солодкий фарширований перець. У Бургосі і Сорії варто скуштувати смажене ягня. У Сеговії – молочне порося.
Каталонська кухня порадує юшкою з морського чорта, рагу зі свинячої голови і відмінними соусами. Основу страв у цьому іспанському регіоні формують чотири соуси: “picada” – часниковий зі смаженим мигдалем і з додаванням зелені, “samfain”, з баклажанів, томатів і солодкого перцю, “sofrito”, з томатів, перцю із зеленню і часником і “ali-oli”, з оливкової олії ічаснику.
У Толедо спробуйте марципани за старовинними мавританськимрецептами.
Андалусія славиться своїми “пінчо” – невеликими бутербродами з тріскою, мерлузу, анчоусами і іншими морепродуктами.
У провінції Уєльва виготовляють знамениту шинку з хабуго (особлива порода свиней, яких годують жолудями). Також, тут готують страви, в яких, одночасно, поєднуються м’ясо, риба, овочі і фрукти.
Кухарі Валенсії прославилися всесвітньо відомою стравою національної кухні Іспанії – “паелья” – рис, з додаванням шафрану, овочів, курки, морепродуктів, білого вина, зелені і спецій. Зазначимо, що існує більше 300 рецептів приготування паельї.
Незважаючи на всю різноманітність, існують страви, які вважаються споконвічно іспанськими і які необхідно спробувати в цій країні:
• “тапас” – різні закуски, або нарізки з овочів, ковбасок, морепродуктів;
• “паелья валенсіана” – cтрава з рису, з морепродуктами або м’ясом,
овочами, спеціями;
• “гаспачо” – холодний суп з томатів;
• “чорісо” – пікантна ковбаска;
• “тортилья” – іспанський омлет з картоплею;
• “чиліндрон” – курча під соусом;
• “каплун” – кастрований півень, начинений каштанами і устрицями;
• “кабралес” – блакитний сир;
• “хамон” – сировялений окорок.
Хамон вважається іспанським делікатесом.
Кухня народів Італії: страви, традиції, особливості
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
Італійську кухню вважають родоначальницею високого гастрономічного мистецтва. Можна з упевненістю сказати, що італійська кухня і культура йдуть рука об руку. Для італійців їжа – це не просто джерело живлення, необхідне для життя. Їжа, так само як і мистецтво, і архітектура і багато іншого, є невід’ємною частиною історії. Кухня італійців визначає цю націю. Традиційні страви італійської кухні користуються популярністю у всіх куточках земної кулі. При цьому кожен регіон Італії має свої власні, місцеві страви, які часто не мають нічого спільного зі звичним для жителів інших районів країни меню. Кожен регіон, провінція і місто
сонячної Італії привносили і привносять свій внесок в різноманіття гастрономічних надмірностей країни.
Національна кухня Італії, мабуть, найрізноманітніша в світі. Основу її складають кулінарні традиції середземноморської, грецької та арабської кухонь, помножені на багатовікові культурні традиції стародавніх римлян.Навряд чи знайдеться людина, яка не чула про таких стравах як: спагетті, піца, паста, лазанья, різотто, равіолі … Варто зазначити, що в кожній провінції свої секрети приготування, свої рецепти і своє коронне блюдо.Завдяки відмінним смаковим якостям, страви італійської кухні поширилися за межі країни і користуються великою популярністю у всьому світі.
Почнемо мабуть з самого популярного страви – піца. Ніде Вам не вдасться спробувати такою смачною і соковитою піци, як в Італії. Це коржик з тіста, запечений з томатом, сиром, м’ясом, морепродуктами і іншимиінгредієнтами. Місцеві кухарі не бояться експериментувати в приготуванні піци, тому, це блюдо вдосконалюється з кожним роком. Найпопулярніші з них: “Маргарита”, “Пепероні”, “Маринара”, “Карчофі”, “Наполітана”,“Кальцоне”, “Кватро Стаджіоне” (чотири сезони), “Кватро Формаджі”(чотири сири) тощо. Гордість італійської кухні – томатний соус “сальса діпомідоро”.
Вважається, що італійці першими почали відварювати борошняну суміш, в результаті чого з’явилися макарони. В Італії всі макаронні вироби називають “паста”. Для їхнього приготування використовується борошно грубого помелу, що сприятливо впливає на травлення. Існує велика різноманітність цих виробів: “спагеті” – довгі макарони різної товщини;“капелліні” – круглі і дуже тонкі; “фетуччіні” – плоскі і довгі стрічки; є навіть чорні макарони, пофарбовані чорнилом каракатиці та багато інших.Також, з борошняних виробів хочеться відзначити:
• “лазанью” – запіканка з тістом, томатом, м’ясом, сиром і соусом“бешамель”;
• “равіолі” – маленькі квадратні пельмені з макаронного тістаі начинки з м’яса, сира, картоплі або креветок;
• “десертні равіолі”, з варенням, ягодами, фруктами, повидлом;
• “тортелліні” – пельмені з прісного тіста з сиром і овочами.
Говорячи про національну кухню Італії, вкажемо на страви з риби і морепродуктів: різні види морської риби на грилі, креветки на рашпері,“ангуіла” – делікатесний вугор; головоногі молюски, омари, лангусти, каракатиці, “грансеола” – м’ясо морського павука, з лимоном і маслом.
Ще одна особливість італійської кухні – сир. Найвідоміші сорти:
• “пармезан” – тертий сир, яким посипають майже всі блюда (салати,
макарони, омлети, м’ясо);
• “моцарелла” – сир з молока буйволиць, часто використовують для
приготування піци і різних закусок;
• “горгонцола»” – незамінний сир для соусів;
• “рікотта” – ніжний сир, з якого роблять десерти.
В Італії м’ясні вироби класифікують за ознакою залежності від способу приготування. Розрізняють: prodotti crudi – продукти з сирого м’яса, prodotti
cotti – продукти, що проходять термообробку. Оливкова олія є основним
жиром, який використовується в італійській кулінарії.Яскраво характеризують національну кухню Італії такі страви:
• “карпаччо” – сира яловичина, нарізана тонкими шматочками, з оцтом
і оливковою олією;
• “різотто” – страва з рису,
• “різотто по-міланськи”, з шафраном і цибулею;
• “фріттата” – яєчна запіканка з овочами;
• “мінестроне” – італійський суп з овочами;
• “біскотті” – сухе печиво з подвійною випічкою;
• “панчетта” –сиров’ялена свиняча грудинка;
• “ньоккі” – варені галушки з картопляного або манного борошна;
• “тірамісу” –багатошаровий італійський десерт;
• “полена” – страва з кукурудзяної муки;
• “антіпасті” – овочі, мариновані в олії;
Споконвічний і чи не самий солодкий продукт італійської кухні
“джелато” – смак справжнього італійського джелато не зрівняється ні з одним морозивом.
Однією з найрізноманітніших і найцікавіших кухонь італійських регіонів щодо пропозиції з десертів вважається сицилійська кухня: печиво з мигдалем, фісташками, сицілійська кростата, канноло, торроне, джелато,
паста ді мандорла, кассата, тортофіні, сицилійський поцілунок, марципанові
фрукти, – цей список нескінченний.Італійський гастрономічний світ багатий традиційними напоями, які відомі в багатьох країнах світу. З безалкогольних напоїв у італійців популярні: кава-еспресо, кава-латте, капучино, кава-моччіато тощо.
Неможливо уявити національну кухню Італії без прекрасних італійських вин.
За статистикою, кожна третя пляшка вина, продукується в Італії.Найвідомішими марками є: “Амароне делла Вальполічелла”; “Асті Спуманте”; “Бардоліно”; “Бароло”; “Гаві”; “Класіко”, “К’янті”, “Капрі”,“Марсала”, “Просекко”, тощо. До категорії вермутів відносяться червоні,рожеві та білі кріплені і ароматизовані різними прянощами вина. “Мартіні” –найвідоміший італійський вермут. Заслуженою популярністю користуються:
мигдальний лікер “Амаретто”, лимонний лікер “Лімончелло”, анісовий лікер
“Самбука”, гіркий лікер з фруктів і трав .
Особливості кухні Греції. Залежність харчування від
географічного положення
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
Національна кухня Греції – це типова середземноморська кухня, в якій прекрасно поєднуються кулінарні традиції Балкан, Франції, Італії та Близького Сходу. Проте національна кухня Греції змогла зберегти свою самобутність, стала однією з визначних пам’яток країни. За довгі тисячоліття у місцевого населення сформувався особливий підхід до їжі, досить своєрідна філософія. Трапеза для греків – не просто прийом їжі. Це цілий ритуал, в якому переплітаються спілкування, відпочинок і все життя. За обідом, як правило, збирається вся родина. Обговорюються справи і проблеми, а найулюбленіші теми для розмови у греків – футбол і політика. Обов’язково відвідайте грецькі таверни, ресторани, закусочні, які допоможуть вам відкрити дивовижний світ національної кухні Греції.Грецький народ любить здорову їжу, і тому вони приділяють їй велику
увагу. Секрет їх довголіття криється в середземноморській кухні та полягає
він у тому, що греки використовують для приготування страв виключно
якісні та свіжі продукти, трави, прянощі, натуральне оливкове масло і велику
різноманітність зелені і овочів.
Грецька оливкова олія є основним продуктом, який використовується
практично у всіх блюдах. Оливкова олія має свої незвичайні смакові якості і
також вона дуже корисна для здоров’я. Не меншою популярністю
користуються оливки. Ще один частий гість грецького столу – лимон.
Зазначимо, що незмінним супутником що будь-якого блюда в Греції, буде
лимон.
Всі овочі, які можна наповнити, греки фарширують. Багато
споживають динь, винограду, мигдалю, кавунів.
Географічне положення країни визначило головний напрям місцевої
кухні – це риба і морепродукти.Безперечним є той факт, що найперший в
світі кулінарний рецепт, у якому була покрокова інструкція є приготування
риби, складався у Греції. На сьогодні туристи широко оцінили соковиті
кальмари, обсмажені в борошні і оливковій олії, дивні на смак
свіжовиловлені мідії, приготовані в томатному соусі, м’ясо восьминога,
приготоване на вугіллі, з пряними травами… Найпопулярнішими стравами є
такі:
• “каламар йеміста ме тірі” – кальмари, начинені сиром і запечені на
вугіллі;
• “мідья ахніста” – мідії, приготовані на пару;
• “гарідес схарас” – креветки, запечені на грилі;
Питання для самоконтролю
ЗАВДАННЯ:Записати відповіді у зошит
- Охарактеризуйе кулінарні традиції різних регіонів Франції та вкажіть на
їхні відмінності. - Розкрийте кулінарні шедеври італійської національної кухні.
- Визначте неодмінний елемент італійської трапези?
- Перелічіть основні різновиди “пасти”.
- Опишіть регіональні особливості іспанської кухні.
- Батьківщиною якого сорту вина є Португалія?
- Кулінарні традиції яких народів вплинули на грецьку кухню?
- Назвіть самий відомий грецький сир та його використання в кулінарії.
20.10.2020 гр 5-2 ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ
Нідерландська національна кухня:
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
Національні страви Нідерландів досить прості і, при описі типово голландської кухні, рідко використовуються терміни “вишукана” або
“витончена”. Дивно, але основа кулінарії в Нідерландах зародилася за часів,
коли дівчаток навчали готувати смачні, калорійні і максимально дешеві
страви. У Голландії люблять прості і “швидкі” страви, вважаючи кулінарію
марнотрацтвом. Саме тому у цьому краї донині популярні такі страви, як
голландський гороховий суп (erwtensoep або snert); капуста з копченою
ковбасою (Boerenkoolstamppot, with rookworst); сандвіч з беконом, яйцем і
сиром (Uitsmijter); мясні шарики (gehaktbal); маринований оселедець
(Haring); глибоко прожарена паніровочна риба (kabeljauwwangen);
нідерландський яблучний періг (Appeltaart); лакричні солодощі (Drop).
Після Другої світової війни, Індонезія, колишня колонія Нідерландів,здобула незалежність і багато її жителів емігрували до королівства,прихвативши із собою прянощі і екзотичні інгредієнти, які стали невід’ємною частиною традицій країни. Поза тим, ресторани Нідерландів є інтернаціональними, орієнтованими на кухні Франції, Італії, Балканського півострова, Африки, Китаю і Тайваню.
Розглянемо відомі страви, які прославили національну кухню Нідерландів протягом останніх десятиліть.“Маринований оселедець” – одне з найвідоміших голландських блюд. Для приготування знаменитого оселедця використовується тільки та риба,
яка виловлена в період з травня по липень. Як правило, попередньо
почищену і обезголовлену рибу, при бажанні посипану цибулькою, їдять,
високо піднявши за хвіст, і поступово відкушуючи шматочок за шматочком.
Крім того, оселедець їдять з картоплею, різними крупами, горохом і
овочевими гарнірами.Ще однією автентичною стравою, яку готують лише в Нідерландах вважається “стамппот” – своєрідне пюре з різних овочів (картоплі, брокколі,капуста калі, моркви, цибулі, шпинату тощо), відоме ще з ХVI ст. Стамппот зазвичай їдять протягом зимового періоду і подають з ковбаскою. Ця страва –зразок нідерландської кухні, просте і висококалорійне.Не менш смачні тушковані свинячі ніжки та ковбаски “ворстьєс”.Нідерландська кухня не може похвалитися своєю вишуканістю. Однак,коли справа доходить до закусок, тут вже ніхто не може посперечатися знею!
“Крокет” – булочка, обсмажена у фритюрі з начинкою з м’ясного рагу і посипана панірувальними сухарями. Справжній голландський “крокет” готують з яловичини або телятини, але також допускаються відхилення від рецепта у вигляді сатей з курки, креветок, гуляшу. Існує навіть вегетаріанський крокет!Масляні кульки – традиційна голландська страва, яку готують під час зимових свят і подають на Новий рік. На смак вони як пончики. Зазвичай їх посипають цукровою пудрою.
Млинці випікають у всьому світі, але голландський рецепт млинців значно відрізняється – млинці більші, ніж американські оладки, і тонші, ніж французькі флери. Голландці люблять їсти млинці на вечерю, на відміну від американців, які смажать млинці на сніданок. Ще одна відмінність в тому, що голландський млинець служить основою для піци. На млинці кладуть найрізноманітнішу начинку – наприклад, смужки бекону, сиру, яблук або родзинки. У Голландії велику увагу приділяють ковбасним виробам, варто спробувати копчені ковбаски, які подаються до овочевих страв. На окрему увагу заслуговують голландські сири, відомі у всьому світі своєю високою якістю і неповторним смаком. У Голландії сир готували ще в 800 рр. до н.е. Більш того, Голландія займає перше місце в світі з експорту сиру.Голландці люблять свій сир, що підтверджується фактами – 21 кг на
людину в рік! Більшість сортів напівтверді або тверді. Серед найзнаменитіших сортів – “Гауда”, “Едем”, “Роомано”, “Базирон” тощо.“Гауда” і “Едем” ‘ найпопулярнішими сортами сиру в Нідерландах.
“Роомано” –один з найбільш рідкісних і дорогих сирів, він визріває більше 4
років. Сир їдять на сніданок, готують з нього сендвічі на ланч, нарізають
кубиками і подають на закуску з гірчицею. Він чудово поєднується з келихом
вина або пива.
У Голлландіі дуже люблять солодощі, одним з найпопулярніших товарів тут є цукерки монпасье – дрібні різнокольорові льодяники. Готують їх переважно з двох інгредієнтів – солодкої і солоної лакриці. Не менш популярні в країні строп вафлі – традиційні круглі вафлі з м’якою карамельною начинкою.
Ще один десерт, який увібрав в себе всі особливості нідерландської кухні – “поффертьес”. Це своєрідні пончики з гречаного борошна і дріжджів.
Вони виглядають як пончики для дітей, але набагато калорійніші та пишніші.
Тісто для них готується з дріжджів і гречаної муки. Зазвичай на них намазують масло, яке зверху посипають цукром, або покривають збитими вершками, сиропом і полуницею.Обов’язково варто спробувати “лімбургійський пиріг” з фруктовою
начинкою, це одна з найдавніших і автентичних страв країни.З безалкогольних напоїв в Нідерландах віддають перевагу чаю і каві.Традиційний час для чаювання – з 10 до 11 год. і з 19 до 20 год. При цьому каву з молоком називають “неправильною”. Молоком (з анісом, шоколадом) в Голландії часто запивають бутерброди з кондитерською стружкою – ще одна оригінальна, але дуже смачна знахідка голландців. Традиційного правила “не більше одного печива з однією чашкою” у Нідерландах дотепер неухильно дотримуються. У Нідерландах дуже люблять пиво, особливо сорти лагер, серед найвідоміших марок – “Amstel”, “Heineken”, “Grolsch” тощо До речі, пивоваріння є найстарішим заняттям у Голландії. Історично в Голландії пиво пили всі – і діти, і дорослі, оскільки, на відміну від води, в ньому не було ніяких інфекцій і бактерій. Серед міцних напоїв виділяється апельсинове бренді “Оранж Біттер” та джин “Еневер”, що виготовляється з ячмінного солоду і ягід ялівцю. Його п’ють разом з пивом або додають в каву
.https://www.youtube.com/watch?v=JNgGgr7gthE
НАЦІОНАЛЬНА КУХНЯ БЕЛЬГІЇ
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
Національна кухня Бельгії увібрала в себе кращі традиції французької,німецької, голландської кулінарних шкіл. Варто врахувати, що корінне населення країни складається з валлонів, які вважають себе нащадками
кельтів і фламандців, які, своєю чергою, вважають себе нащадками саксонських і франкських племен. І хоча вони, звичайно, змагаються між собою, об’єднує їх одна обставина – всі вони люблять смачно і ситно поїсти. Бельгійці славляться великими гурманами, навіть більшими, ніж французи.Туриста, який приїхав з Бельгії, прийнято питати не про те, що він там бачив, а що він там їв. Говорячи про бельгійську кухні, перше що спадає на думку – це шоколад, пиво, картопля фрі і вафлі. І хоча культовість цих страв ніхто не відміняв, бельгійська кухня набагато цікавіша і різноманітніша.
Почнемо з легких закусок. Якщо Ви обмежені в часі, то спробуйте“фріткоти” – це хрустка картопля фрі, яку розфасовують в паперові пакетикиі поливають майонезом або соусом. Ще можна перекусити “пістолетом”,хрусткими булочками з шинкою і сиром, які продають в торгових наметах.
Традиційними національними закусками є такі:
• “ла томат-креветт” – креветки з помідорами, заправлені майонезом;
• “крокет-о-пармезан” – крокети з креветок, з плавленим сиром пармезан і обсмаженої петрушкою;
• “асперж а-ла Фламанд” – спаржа з ароматним соусом;
• “лефромаж де Брюссель” – бутерброди з шматочками білого сиру і пікантним сиром;
Якщо обід в національній кухні Бельгії вважається легкою розминкою,то вечеря без першої та другої страви не обходиться. Бельгійці дуже люблять різні овочі та морепродукти і готують з них густі наваристі супи, зокрема рибну юшку з лосося; устриці, приготовані в відварі з селери; шампіньоновий суп; гороховий суп з копченим окороком.
На друге обов’язково варто спробувати:
• “фламандський карбонад” з яловичої вирізки з чорносливом;
• “брюссельські медальйони” з яловичої або свинячої печінки;
• “копчений лосось з білою спаржею”, приготовлений на пару;
• “морські гребінці з ендівієм”;
• “відварені мідії” з каррі, сальсою і цибулею шалот;
• “ватерзой” – вугор з зеленим соусом з м’яти, естрагону і кропиви;
• “лангуст”, обсмажені в олії з вершками;
• “риба по-брюссельськи” під соусом з білого вина;
• “тушковані яловичі хвости” в пивному соусі з часником, селерою,лаврушкой і чорним перцем;
• “філе морського язика” з соусом з північноморських креветок …Бельгійська кухня налічує більше 80 різновидів сирів, в чому перевершує національні кухні Швейцарії, Голландії і Франції загалом. У великій пошані сир “Fromage de Herve” (захищений авторськими правами).
А справжній шоколад, виготовлений за всіма правилами, певно,залишився тільки в Бельгії, де вміст какао-порошку регламентується законодавством. Бельгійський шоколад, цукерки-праліне, брюссельські вафлі– давно придбали всесвітню популярність. У маленькій Бельгії понад 500 кондитерських. Крім традиційного чорного і білого шоколаду, тут Визнайдете шоколад з базиліком, тимьяном, м’ятою, мелісою … Є цілі шоколадні ресторани, де можна покуштувати гусячий паштет з вином і гірким шоколадом, рибу під шоколадним соусом, навіть пиво буває в шоколадній пляшці. Крім того, на десерт Вам запропонують пісочний пиріг з рисовим кремом, лірські тістечка з сиропом і корицею, пряне різдвяне печиво, медовий кекс з прянощами, морозиво з гарячим шоколадним соусом,конусоподібні малинові цукерки …
У Європі вважається гарним тоном дарувати рідним і близьким бельгійські шоколадні цукерки ручної роботи марок “Нойхаус”, “Ґодіва” і“Леонідас”.
З безалкогольних напоїв бельгійці віддають перевагу каві, чай менш популярний. Крім того, в Бельгії п’ють соки, молоко і мінеральну воду. Але самим культовим напоєм є пиво. Понад 800 сортів цього напою виготовляють місцеві пивовари. У Левенському університеті є навіть пивоварний факультет, де готують висококласних фахівців. Саме в Бельгії придумали додавати в пиво різні соки. Місцевими міксами є: пшеничне пиво з винним духом “Lambic або Gueuse”, пиво з моченою вишнею “Kreik” або з малиновим соком “Framboise”, солодке пиво “Faro” з карамеллю і цукром.
20.10.2020 гр 5-3 ;
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити.Відповісти на тести
Тема :НАЦІОНАЛЬНА КУХНЯ БОСНІЇ І ГЕРЦЕГОВИНИ сформувалася під впливом
південно-слов’янських, німецьких, турецьких і середземноморських кулінарних традицій. Ця країна знаходиться на перехресті торгових шляхів, тому постійно відбувалося освоєння нових рецептів і адаптація їх під місцеві умови. Іноді навіть зберігалися назви багатьох страв, але в Боснії і Герцеговині вони придбали свій унікальний і неповторний смак. Основу боснійської кухні складають м’ясо, овочі, молочні продукти і зернові культури. Першу сходинку в боснійській кухні посідає м’ясо. Широко використовується для приготування страв баранина, свинина і яловичина. Перше, що варто спробувати, це всесвітньо відомі “чевапчічі” – боснійські ковбаски. Другим, за популярністю є “босанскі-лонас” – печеня з овочами і паприкою. Не менш смачні страви, які обов’язково треба скуштувати в ційкраїні:
• “шиш” (соковитий боснійський шашлик);
• “гювеч” (своєрідний боснійський плов);
• “піда” (листкові пироги з м’ясом і сиром);
• “хаджийськи-чєвап” (печене м’ясо з овочами;
• “плескавіца” (рубані котлети великого розміру);
• “гайдук” (м’ясо смажене на грилі);
• “чапрак” (місцеві голубці).
Особливе місце в кухні Боснії і Герцеговини займають овочі. Вони присутні на столі на сніданок, обід і вечерю. Особливістю приготування місцевих салатів є велика нарізка овочів, які, найчастіше, заправляють оливковою або соняшниковою олією. Дуже смачний і корисний “спрска салата” – помідори, паприка, цибуля, гострий перець і багато різної зелені.Рекомендуємо скуштувати боснійський фарширований солодкий перець,салат “яхінія” (з декількох видів овочів з зеленню), “зеляніцу” (пиріг,начинений шпинатом).
Риба і морепродукти менш популярні в кухні Боснії і Герцеговини.Пояснюється це тим, що у цієї країни дуже вузька прибережна смуга (берегова лінія Адріатичного моря всього 24,5 кілометри), що ускладнює постачання морепродуктів. Але, тим не менш, в меню багатьох кафе і ресторанів подають смажену рибу, рибний гуляш, салат з морепродуктів, пироги з рибою і навіть запечену річкову форель. А ось солодощами і десертами місцева кухня дійсно славиться. Список солодких страв, повз яких важко пройди, просто величезний. Не відмовте собі в задоволенні поласувати такими “смаколиками” як:
• “гібаніца” – солодкий пиріг з сирною начинкою;
• “штруклі” – горіхи і сливи, запечені в сирі;
• “палачинке” – боснійські млинці, з різними начинками;
• “пріганіца” – солодкі пончики, посипані пудрою;
• “туфахія” – яблучний пиріг з горіхами, медом і збитими вершками;
• “альва” – горіхи, зварені в меду;
• різноманітні рулети, пудинги, пироги, печиво та інша випічка.
Крім того, простежується спадщина турецької кухні. На кожному розі продають халву, лукум, суджук з горіхами, пахлаву (баклава по-боснійськи). З безалкогольних напоїв, самим культовим вважається чорна кава, яку вживають тут у величезних кількостях. Крім того, популярний трав’яний чай,молоко, фруктові соки. Серед алкогольних напоїв, популярністю користується пиво (місцевого виробництва та імпортне), “буза” – легкийхмільний напій з проса, “салеп»” – гарячий слабоалкогольний напій з зозулинця і диких орхідей, герцеговинське вино “Жілавка” і “Гангаш” і, звичайно ж, традиційний балканський напій “ракія” (виноградна або фруктова).
Національна кухня Македонії формувалася протягом багатьох століть.Великий вплив справила турецька, болгарська, грецька, сербська та іншікухні сусідніх країн. Варто відзначити, що кухні багатьох балканських країн,
до яких належить і Македонія, схожі, а іноді ідентичні за рецептурою і назвою. Але існують і, чисто, македонські страви, які не зустрінеш в інших країнах. У місцевій національній кухні багато незвичайного і різноманітного. Крім цього, велика увага приділяється оформленню та сервіровці. Якщо Ви любитель грунтовно поїсти, то Вам життєво необхідно відвідати чудову країну Македонію і покуштувати прості, але смачні і ситні блюда національної кухні.
Почнемо, мабуть, з легких закусок. У македонської кухні широко використовують овочі, фрукти, бобові, сир.Основні закуски:
• “урнебес” – легка закуска з сиру, гострого перцю, спецій і болгарського перцю
• “айвар” – салат з квасолі, помідорів, паприки, часнику, солі і соняшникової олії;
• “грчка салата” – салат по-грецьки;
• “шопський салат” – для приготування використовують помідори,огірки, болгарський перець, шопский сир (бринзу), оливки, цибулю і приправи;
• “чорба” – густий гарячий суп, приготований на хлібному квасі.
• “зарзават” – овочеве рагу;
• “таратор” – популярний холодний суп, на кислому молоці, з огірком,кропом, волоським горіхом, часником, оливковою олією, сіллю і спеціями.
Після невеликого перекусу, саме час перейти до грунтовних м’ясних страв, яких, в кухні Македонії, величезна кількість. Ось лише деякі з них:
• “скара” – м’ясо, приготоване на грилі. Існує кілька видів скари –пілешко (курка), ягнешко (м’ясо ягняти), свинсько (свинина) тощо;• “джевюч” – тушковане м’ясо з рисом;• “бурек” – листковий пиріг, з сиром та м’ясом;• “кефтінья” – м’ясні фрикадельки, з овочевим гарніром;• “чебапі” – яловичі або свинячі ковбаски, з додаванням цибулі іприправ;• “кебаб” – шматочки м’яса, приготовлені на рожні.
Ось ще кілька страв, якими славиться кухня Македонії, і, які користуються популярністю у туристів:
• “мучкаліца” – ароматне блюдо зі свинини та овочів;
• “пастрмка” –знаменита охридська форель;
• “сарма” – македонські голубці;
• “поднеті піперкі” – фарширований болгарський перець;
• “сільсько месо” – селянське м’ясне рагу;
• “кебапчінья” – копчене м’ясо;
• “турла тава” – свинина або баранина, запечена з овочами;
• “пршут” – в’ялений окорок;
На гарнір македонці надають перевагу тушкованим овочам, рису,локшині і смаженій картоплі. Крім цього, на столі завжди має бути хліб (леб),сир (частіше бринза) і свіжа зелень. Варто врахувати, що в кухні Македонії не шкодують спецій і гострих приправ. Деякі бувалі мандрівники і гурмани стверджують, що таких гострих страв, як в Македонії, вони не пробували навіть в Таїланді, Індії та Камбоджі.
Про солодкі страви, цієї країни, складають легенди. Ось, найпопулярніші десерти кухні Македонії:
• “лукумадес” – пончики, з дріжджового тіста, з медом, цукровим сиропом і корицею;
• “бугаца” – листковий пиріг, з заварним кремом та різними начинками;
• “урмашіца” – маленькі булочки в цукровому сиропі;
• “сутліяш” – солодкий рисовий пудинг;
• “слатко” і “зельнік” – фруктові джеми;
• “кадаїф” – ніжний десерт, що нагадує тонку вермішель;
З безалкогольних напоїв, македонці віддають перевагу чорній каві (холландсе коффіє), каві по-турецьки (турський коффіє), зеленому чаю, трав’яному чаю з медом, різним мусам і фруктовим сокам. Популярними місцевими марками пива вважається “Скопско” і “Златен Даб”. Місцеві вина хоча мало відомі на міжнародних ринках, як італійські або іспанські, але мають при цьому чудовий смак і демократичні ціни. Серед міцних напоїв користується попитом ракія, яка буває двох видів – жовта і біла. Ракію роблять зі слив, айви, винограду, груш, абрикосів і персиків.
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
Національна кухня Сербії сформувалася в результаті змішання турецьких, середземноморських, німецьких, угорських і слов’янських кулінарних традицій. Незважаючи на те, що в Сербії давно адаптувалися суші-бари, піцерії, стейк-хауси, – у всіх кафе і ресторанах Ви знайдете традиційні національні страви, які заслуговують на увагу. Серби – народ, який любить добре і смачно поїсти. Традиційно, трапеза буває три рази в день, сніданок, обід і вечерю. Хоча до середини ХІХ-го ст. в Сербії не прийнято було сідати снідати, існував тільки обід і вечеря.Значна увага в національній кухні Сербії приділяється овочам. Це обов’язковий атрибут на столі. Овочевих страв безліч. Найчастіше – це салати з крупнонарізаних овочів і заправлені оливковою олією. Але є і більш складні: “мусака” – баклажани і помідори з м’ясним прошарком; “пуньена тіквіца” – гарбуз, нафарширований м’ясом і рисом; “самра” – сербські голубці; овочеві галушки; овочеві супи.
Крім того в Сербії багато сиру. Його використовують як окрему закуску і, як складову для приготування страв. Особливо популярні місцеві сорти сиру: “Липський”, “Златібор” та бринза з овечого молока. Ще одним традиційним атрибутом сербської кухні є хліб. Є й інші борошняні вироби, наприклад “піта” – так в Сербії називають будь-який пиріг. Начинки можуть бути всілякими – м’ясо, сир, сир, варення, фрукти …
А для любителів солодкого сербські кухарі приготують: “пріганіцу” – сербські пончики; “альва” – варені в меду горіхи; “штруклі” – горіхи зі сливами, запечені в сирі; солодкі “горіхові палички”.
З безалкогольних напоїв в національній кухні Сербії, перевага віддається кави. Чай менш популярний і розцінюється сербами як ліки, а не напій. Також повсюдно вживається кефір, соки, йогурт, “боза” – газований напій з кукурудзи.
З національних алкогольних напоїв популярні місцеві вина, пиво, “ракія” (сливова, виноградна, грушева, яблучна), ялівцева настоянка “Траваріца” , виноградне бренді “Вшяк” та горілка “Препеченіца”.
Національна кухня Чорногорії це – своєрідна суміш кулінарних традицій Угорщини, Туреччини, Італії, Австрії, помножена на старовинні і колоритні кулінарні звичаї країни. Місцева кухня самобутня, ситна і дуже смачна. Порції, як правило, дуже великі, що прекрасно відображає привітність і хлібосольність чорногорців. Секрет успіху, чорногорської кухні – натуральні і екологічно чисті продукти. Умовно, кухню можна розділити на дві частини – прибережна частина, де переважає середземноморська кухня (риба, морепродукти) і високогірна північна частина, де переважає м’ясо і молочні продукти. З перших страв користується популярністю густий наваристий суп “чорногорська чорба”. Існує багато видів цієї страви: з м’ясом і приправами, локшиною, овочами, морепродуктами і навіть, з кропивою. Особливо поширений суп з декількох видів риби “рібля чорба”.
До списку основних національних страв кухні Чорногорії, які необхідно спробувати туристам, що відвідали цю прекрасну країну,віднесемо такі:• “паштіцада” – м’ясо в соусі з галушками або макаронами;• “негушський пршут” – в’ялений свинячий окорок, порізаний тоненькими скибочками. Є фірмовим чорногорським блюдом і подається якзакуска;
• “мусака” – помідори і баклажани з м’ясним прошарком;
• “ягнятина з-під сача” – м’ясо ягняти накривають чавунною кришкою і обкладають розжареним вугіллям;
• “япрякі” – голубці з м’ясним фаршем, шинкою, часником, цибулею і спеціями;
• “чевапчічі” – знамениті домашні ковбаски з рубаної свинини зі спеціями, подають з картоплею;
• “мешано мєсо” – асорті з м’ясних страв;
• “печиво” – м’ясо смажене на рожні;
• “пуньєна папріка” – фаршировані перці;
• “ражничі” – невеликий шашлик з телятини або свинини;
• “бараняча голяшка” – баранина, відварена в молоці, з додаванням цибулі, петрушки і моркви;
• “брав у млєку” – тушковане м’ясо ягняти в молоці, зі спеціями і картоплею;
• “црмнічско вариво” – овочеве блюдо з фенхелем і савойською капустою;
• “плескавіца” – величезна м’ясна котлета на грилі;
Великою популярністю користуються рибні страви. Ось лише деякі з них:“далматський рибний гуляш”, “форель фарширована чорносливом”,
“риба в горщику по-охридськи”, “озерний короп, запечений у вершках”,
“плов з морепродуктами”, “кальмари-гриль, під сиром”, “форель по-
подгорицьки”, “мідії з лимонним соком”.
Не останнє місце в кухні Чорногорії займають кисломолочні продукти і
сири. Істинно національними, є дві страви – “ціцвара” (розтоплений молодий
сир, з вершками і кукурудзяним борошном) і “попара” (розпарений черствий
хліб з маслом, сиром і молоком, подається з кислим молоком). Ці сільські
страви можна замовити в будь-якому місцевому ресторані. Крім цього,
заслуговує на Вашу увагу“негушський сир” (схожий на бринзу, але менш
солоний); та “ліснати сир” з солодкуватим смаком і ніжною консистенцією;
каймак – кисломолочний продукт, який часто використовують як інгредієнт
м’ясних, рибних і овочевих страв.
Порадує місцева кухня і любителів солодкого. Визнаними в Чорногорії
є такі десерти:
• “дівочий вечір” – солодкий рулет з родзинками, інжиром і
волоськими горіхами;
• “гібаниця” – пиріг з сирною начинкою;
• “тулумба” – шматочки запеченого тесту з солодким сиропом;
• “бурек” – листковий пиріг з сиром;
• “палачинка” – млинці з солодкою начинкою з шоколаду, джему або
крему;
• “штруклі” – запечені в сирі горіхи і сливи.
• “крофне” – пончики з мармеладом, шоколадом, заварним кремом або
джемом.
Самий улюблений напій у чорногорців – кава, яку п’ють у великих
кількостях. Також популярними є тра’яний чай, фруктовий мус, медовий
напій, соки. Національною гордістю є червоне вино “Вранац”. З білих вин,
виділяється вино “Крстач”, яке виготовляється з винограду, що росте тільки в
Чорногорії. З міцніших напоїв – “Лозовач” (виноградний самогон, ще його
називають “Чорногорська лозова ракія”), “Круна” (виноградна або
абрикосова ракія).
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
20.10 2020 гр 5-3 Національна Корейська Кухня
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
Хансік — так корейці називають свою національну кухню. У порівнянні з європейськими та китайськими кулінарними традиціями, корейська їжа містить значно менше тваринного білка і набагато більше овочів. Основним продуктом харчування є рис. Корейську кухню також відрізняє велика різноманітність різних ферментованих і квашених продуктів: овочів, коріння, риби і морепродуктів. Завдяки цим особливостям, в цілому, корейська кухня є корисною для здоров’я і підтримки стрункої фігури. Тому останнім часом страви хансіка стають все більш популярними в світі. Корейці люблять їсти великими компаніями, і зазвичай за стіл, на якому крім головної страви завжди стоїть безліч різноманітних закусок, сідають всі члени сім’ї і гості будинку. Рис і суп подаються кожній людині окремо, а решта страв їдять з одного посуду всі разом. Такий звичай відображає бажання корейців розділити все, що вони мають з іншими людьми, що є однією з рис національного характеру.Корея з чотирьох сторін оточена водою. Таким чином, крім рису, основним продуктом є ще і морепродукти. Ринки завалені рибою, креветками, крабами, молюсками, устрицями, кальмарами і восьминогами, які їдять сушеними, солоними, перетертими в пасту або соус, тушкованими, пареними і смаженими. Рибу додають навіть у звичайну вівсянку на сніданок. Як і в Японії, рис, соління і риба — основа харчування. Їжу приправляють різними комбінаціями часнику, імбиру, соєвого соусу, рисового оцту, кунжутного масла, сушених анчоусів і однією з найдивовижніших паст зі спеціями з основи квашених соєвих бобів. Твенджан, паста з віджимання сої, і кончхуджан, дуже гостра паста з перцем чилі, дуже схожі на японський місо. Корейці також їдять м’ясо: жителі півночі їдять більше свинину, в той час як жителі півдня вважають за краще яловичину, і кухарі не бояться змішувати м’ясо, рибу, курчати і свинину.Головні продукти, без яких не можна уявити корейську трапезу, — це рис і кімчі. Але до них практично завжди додатково подаються якісь інші страви, які можуть варіюватися. Хоча квашена гостра капуста кимчи також відноситься до розряду закусок, вона завжди подається в обов’язковому порядку, і винятків цього практично немає. Кимчи — це, мабуть, найвідоміша страва корейської кухні, яка вважається однією з п’яти найбільш корисних продуктів світу. До інших популярних страв відносяться пібімпап, Кальбо, пульгогі, ханчжонсік і ін.
Більшість корейських страв готують в глиняних горщиках. У них виходять чудові страви, що поєднують рибу або м’ясо з картоплею (солодкою і білою), баклажанами, морськими водоростями, папороттю або тофу. У вуличних забігайлівках і в ресторанах по всій Кореї подають млинці та оладки з лука-шалот, устриць, гречаної крупи, м’яса, і за великим рахунком, з усього.
За обідом корейська родина сидить на підлозі навколо низького столика. Їжа розставляються навколо насипу простого, пареного рису, який їдять тонкими паличками для їжі. Найчастіше корейська їжа дуже пряна, оскільки в 16-му столітті, корейських кухарів просто підкорив перець чилі, привезений португальцями.
Корейська кухня готується трохи інакше, ніж японська або китайська. Корейці зазвичай не готують по страві на кожний прийом їжі або на кожен день. Суп можна з’їсти за один або два рази, але зазвичай їжу готують на більше, ніж один день. Наприклад, в період Кімджан, Корейці роблять багато кімчхи на всю зиму. Деякі вважають, що стійкий присмак корейської їжі йде саме від методів зберігання.
Кухня Монголії
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
Монгольська кухня (монг. Монгол хоол — типова для кочівників і складається насамперед з мясних та молочних продуктів. Кочівники Монголії живуть з продуктв своїх тварин (коні, корови, яки, верблюди, вівці, кози).
Для готування м’ясних страв найпоширеніша баранина, козлятина, яловичина. М’ясо яків і конина зустрічаються рідше, іноді використовується м’ясо бабаків (тарбагана) і іншої дичини. М’ясо або вариться (у супі, або як вареники) або засушується на зиму. При готуванні, для збереження вітамінів, м’ясо може не доварюватися.Для молочних продуктів використовується кобиляче, коров’яче й (у зоні напівпустель) верблюже молоко.Також використовується пшеничне борошно, з городини — картопля, капуста, ріпа, часник, цибуля.Типові стравиайраг — кумис
ааруул (арул) — сушений творіг ;архі — молочний самогон; сутей цай — чай з молоком; боорцог (баурсакі) — довгасті шматочки тіста у фритюрі;бяслаг (біслаг) — сир;боодог (бодог) — козяче м’ясо, запечене в шлунку тварини, або м’ясо байбака, запечене у власній шкірі;бууз (пози) — варені на пару манти; тараг (тарак) — кисляк; урум — вершки витоплені в сковороді ;хорхог — м’ясо тушковане в закритому металевому казані;хуушуур (хушур) — пиріжки з м’ясом, обсмажені в баранячому жирі або рослинній олії;шар тос — пряжене масло
Також часто зустрічаються хліб, печиво, локшина з м’ясом, нарізаний дрібно й приправлений цибулею і часником баранячий лівер.
21.10.2020 гр 5-3
Тема:Кухня країн Південно-Східної Азії
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
Кухня В’єтнаму: гармонія смаку
Як і всі кухні Сходу, в’єтнамська кухня збалансована і поживна. Багато з її традицій запозичені з Китаю та Індії, але не позбавлені самобутності.Найбільш шанованим продуктом вважається рис. Злак вживають у вареному вигляді, у вигляді локшини, десертів. Особливу увагу приділено зелені. Тут її використовують у приготуванні більшості страв.Кухня В’єтнаму неповторна: вона сповнена екзотики, поєднує в собі кулінарні напрямки різних країн, і сьогодні зміцнює свої позиції. Вже понад 3 роки ресторан Kitaika пропоную своїм гостям, неймовірні страви цієї кухні.
Через протяжнсті кордонів і берегової лінії В’єтнам розділений на три регіони: північний з центром в місті Ханой, південний (Хошимін) і центральний (Хюе). Їх кухня відрізняється через кліматичних особливостей і впливу сусідніх країн.
На півночі строго стежать за дотриманням балансу «п’яти смаків»: солоного, кислого, гострого, солодкого й гіркого. Завдяки цьому принципу в’єтнамські страви можна назвати надто гострими або надто солоними, але їх смак гармонійний.У південному регіоні відчувається вплив сусіднього з ним Таїланду. На півдні люблять готувати солодкі та кислі страви.В цілому, в’єтнмська і тайська кухні дуже схожі: в обох країнах люблять смажений рис і локшину, а також використовують велику кількість морепродуктів і свіжих овочів.Місто Хюе в центральній частині В’єтнаму раніше був столицею, де проживала королівська сім’я. У цьому регіоні кухня найбільш різноманітна і незвичайна. Адже для монархів готували вишукані страви і відповідно їх оформляли. Традиція естетичного оформлення страв прийшла з Японії, хоча взагалі це не так важливо для в’єтнамської куні.
Що характерно для в’єтнамської кухні?
Багато страв готують зі свіжих овочів і фруктів. При смаженні використовуємо меншу кількість масла, ніж при приготуванні китайских страв, тому в’єтнамські страви не такі жирні.Прянощі і трави також використовують, але не настільки активно, як в Китаї. Китайці додають в страви дуже багато різних спецій. В’єтнамська кухня використовує імбир, часник, перець чилі, чорний перець, червоний лук, кріп. Ще одна особливість кухні В’єтнаму – рибний соус «ниок мам» і рибна паста.З напоїв користується попитом зелений чай, який росте у В’єтнамі, а також кава, трав’яні напої.Деякі основи кулінарної філософії запозичили з китайської кухні, і один з таких принципів – дотримання балансу «інь і янь». Іншими словами, це гармонійне поєднання на перший погляд несумісних інгредієнтів.Енергії «інь» і «янь виражені в смаках: холодна жіноча «інь» відповідає за кислий, солодкий, гострий смак, а гаряча чоловіча «янь» – за солоний і гіркий. Наприклад, імбир – гарячий продукт з енергією «янь» добре поєднується з рибою, якої властива холодна енергія «інь».
Індонезійська кухня
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
— національні страви, поширені в державі Індонезія. Фактично являє собою поєднання регіональних (яванської, паданзької, перанаканської, балійської, суматранської, сулавеської) і етнічних (батакської, малайської, мінангкабауської, мінахасанської) кухонь з власними особливості, які водночас мають низки загальних характеристик. В кожній з цих кухонь присутні місцеві особливості, своєрідні «підкухні». Притаманне більше поширення курятина, риби та морепродуктів у порівняні з м’ясом.На розвиток індонезійської кухні в значній мірі вплинули кулінарні традиції азійських та європейських держав, насамперед китайської (вок, локшина, соєвий соус), індійської], арабської, нідерландської,португальської кухон, англійської. Також певного впливу зазнало з боку тайської, малайської кухонь.Дуже пікантна, має багато специфічних смаків, спеції застосовуються по-особливому. Дивовижне суцвіття ароматів і спецій створює характер цієї кухні. Відрізняється великою різноманітністю. Кулінарні традиції різних регіонів Індонезії мають значні особливості, зумовлені кліматичними і географічними факторами, релігійною приналежністю місцевого населення, ступенем його залученості до внутрішньонаціональних і міжнародних економічних, соціальних і культурних зв’язків.Внаслідок процесу взаємозбагачення та поєднання стає так, що страви, які спочатку були властиві виключно певним народам або місцевостям, з часом набули загальнонаціональну популярність. Для більшості регіонів характерне значне переважання продуктів рослинного походження над продуктами тваринного походження Головною стравою для індонезійської кухня (так самої й для регіональних) є рис, також активно використовуються соя, кукурудза, касава, саго, батат, різні овочі і фрукти. Другими за популярністю є курятина, риба, морепродукти м’ясо переважає лише в окремих місцевостях. Велику роль відіграють різні спеції, насамперед перець В силу приналежності більшості індонезійців до ісламу, поширення продуктів і напоїв, табуйованих відповідно до канонів цієї релігії, досить обмежена.
Аям-горенг з куркою
В індонезійській кухні застосовуються наступні кулінарні прийоми — «горенг» (смаження) — в невеликій кількості олії, або в глибокому смаженні з великою кількістю кулінарного масла; «туміс» (обсмажити), «сангре» (засмажка), «ребус» (варіння) і «кукус» (приготування на парі).Застосовується «бакар» (гриль), який зазвичай використовує деревне вугілля, дрова або кокосову оболонку; «панганг» (запікання) зазвичай стосується випікання печі. Смаження відбувається на досить сильному вогні. Якщо потрібно повільне приготування (насамперед тушкування), застосовують невеличкий вогонь.Більшість індонезійських страв називаються відповідно до їх основних інгредієнтів та способу приготування. Так, аям-горенг — айям (курка) і горенг (смаження), що означає смажену курку. Мей-горенг — «смажена локшина», ікан-бакар — «риба на грилі», удан-ребус — «варені креветки», бабі-пінганг — «смажена свинина».На традиційній кухні в Індонезії «дапурі» присутня плита з дровами, але в сучасній — зазвичай газова або електрична плита. Кухонне начиння — «ваян» (вок), «пенгоренган» (пательня), «панчі» (казан), ножі, декілька видів ложок і виделки, «паратун» (подрібнювач), кобек і улекан (кам’яні ступка і пестик). Традиційно індонезійці користуються кам’яними ступкою і пестиком, щоб розтерти спеції та інгредієнти в грубі або витончені пасти.
Філіппінська кухня
ЗАВДАННЯ:Записати тему у зошити
Філіппінська кухня — яскраве поєднання тропічних інгредієнтів, насичені аромати і пікантні комбінації смаків. Гурмани з усього світу із захопленням описують сміливі дуети фруктів, м’яса, риби, рису… В цій статті — опис найпопулярніших традиційних страв, а також прості рецепти
Філіппінська їжа — це суміш азіатських і західних впливів, трансформованих в оригінальні частування. Чи знаєте ви, що: Основні страви завжди подаються з рисом. Зерна вважаються основним продуктом харчування філіппінців. Завдяки своєму простому, крахмалистому смаком рис добре поєднується з великою кількістю солоних і кислих інгредієнтів. Соус обов’язковий! Найбільш поширеними заправками є соєвий соус і каламанси (змішані разом), рибний соус (патис) і пряний оцет. Столові прилади під забороною. Хоча на Заході люди рідко їдять руками, на Філіппінах це традиція. Ніщо не викидається. Іноземці часто дивуються, дізнавшись, що місцеві жителі використовують у приготуванні «нетрадиційні» частини тварин, наприклад, ноги і хвости.Традиційна кухня дуже складна. Вона сформована під сильним впливом колишніх колонізаторів і сусідніх азіатських країн. Через це серед національних страв багато китайських, індійських, іспанських, японських традиційних ласощів.
26.10 2020 гр 5-2
Практична робота: Складання меню денного раціону для туристів з європейських країн.(відповіді надіслати викладачу на електронну адресу)
Завдання : 1.Скласти меню денного раціону для туристів ,враховуючи національні особливості харчування.
2.Рекомендувати туристам страви української національної кухні
Додаткова інформація:
Організація харчування іноземних туристів має певні особливості. Насамперед, необхідно враховувати національність гостей. З давніх-давен мандрівників цікавили особливості кухні країни, у яку вони прибули. З іншого боку, виявом справжньої гостинності та високої поваги є вміння господарів нагодувати гостя звичними для нього стравами. Цим жестом вони дають гостеві зрозуміти, що не хочуть, щоб він відчував себе на чужині. А у туриста він породжує вдячність і добру, довгу пам’ять про візит до чужої країни. Але треба враховувати, що приготування страв рідної кухні туристів вимагає великої майстерності кухаря, інакше можна досягти зворотного ефекту і образити патріотичні почуття гостя.
Організовуючи харчування іноземних туристів стравами української та інших поширених кухонь (французької, італійської, китайської), необхідно пам’ятати, що на формування особливостей харчування в різних країнах, географію харчування впливає низка факторів, серед яких основні: природні особливості тієї чи іншої країни, зумовлені географічним положенням, етичні і релігійні норми, конкретні історичні долі народів, рівень досягнутого розвитку країн. У кожній країні, у людей різних національностей є властиві їм смаки у виборі продуктів харчування, приготуванні страв, застосуванні різноманітних способів та технологічних прийомів теплової обробки продуктів, використанні спецій і приправ. Є також і певні харчові обмеження. Так, наприклад, американці п’ють каву перед сніданком, а перед обідом п’ють чисту воду з льодом. В європейській традиції снідати, обідати та вечеряти з мінеральною або фруктовою водою, а у східній – не вживати мінеральної води зовсім. Датчани, норвежці, чехи й румуни не люблять баранину. Англійцям не варто пропонувати варені ковбаси, борошняні соуси, заливну рибу, млинці й пельмені. Європейці та американці не люблять гострих приправ, а вихідці з Азії, Центральної та Південної Америки – навпаки. Італійці, чехи, болгари, румуни, араби не їдять чорного хліба. Німцям, австрійцям, швейцарцям, французам, італійцям, грекам, арабам, туркам краще пропонувати каву, а китайцям, японцям, індійцям, корейцям – чай. Японці та корейці не п’ють молока. Румуни не вживають соуси, а корейці не визнають бульйонів [11].
Особливої уваги вимагає організація харчування віруючих людей. Так, у певні дні та періоди не вживають їжі тваринного походження (крім меду) православні та католики. Індуїсти не п’ють молока та не їдять яловичини. Не вживають свинини та алкогольних напоїв мусульмани. Віруючі іудеї в приготуванні та вживанні їжі притримуються законів кашрута – правил, яких потрібно дотримуватись при приготуванні не тільки святкової, але і щоденної їжі. Наприклад, заборонено змішувати молочну і м’ясну їжу, вживати м’ясо тварин, що не жують жуйку і не мають роздвоєного копита, а також м’ясо хижих тварин і птахів, плазунів і риб, у яких немає плавників і луски (зокрема молюсків), а також усі продукти, з цих тварин отримані. Їжа для віруючих іудеїв у ресторанах повинна готуватися в присутності рабина.
Необхідно також враховувати особливості в режимі харчування вихідців з різних країн, які характеризуються часом приймання їжі, її калорійністю в різний час доби. Англійці, французи, американці другий прийом їжі називають ланчем. За часом він збігається з нашим обідом. У меню ланчу немає перших страв, є закуски, другі страви, солодкі страви й кава або чай. Обід – за часом наша вечеря – складається із закуски, першої та другої страви, десерту, чаю або кави. Ознакою підвищеної уваги до англійських гостей буде організація для них п’ятигодинного чаю . Для організації харчування туристів рекомендуються такі орієнтовні інтервали: сніданок – з 8 до 10 години (у туристичний сезон – з 7 до 10 години); обід – з 12 до 15 години; вечеря – з 17 год. 30 хв. до 20 години.
Врахування національних традицій харчування повинно відображатися в меню. Воно повинно бути різноманітним за днями тижня. У меню потрібно включати не менше п’яти-шести фірмових страв і страв на замовлення. Оптимальний варіант – складання меню, в яке б входили страви української національної кухні, страви європейських кухонь та страви національних кухонь гостей. На прохання туристів підприємства харчування зобов’язані замінювати страви з урахуванням наявності на підприємстві сировини, у тому числі, забезпечувати дієтичними і вегетаріанськими стравами. Дітям від двох до дванадцяти років, які подорожують у складі груп іноземних туристів або із сім’ями, харчування надається за спеціальним меню у межах 50% вартості харчування відповідного класу обслуговування.
Для туристів, що проживають у готелях, щоденний ресторанний сервіс починається зі сніданку. Від його організації залежить подальший настрій гостей. Дуже часто він включається у вартість послуг готелю, тому організації ранкової трапези приділяється велика увага. Існує багато варіантів сніданків, вибір яких залежить від контингенту споживачів.
Види сніданків, що пропонуються іноземним туристам.
1. Ранковий чай (6.00-7.30). Може пропонуватися гостям із Великобританії та континентальної Європи. Подається в номер. Звичайно складається з однієї порції чаю із холодним молоком або зі збитими вершками, кількох кексів і бісквітів.
2. Простий сніданок (6.30-10.00). Пропонується гостям із Франції й країн Середземномор’я, США. Складається з однієї чашки напою до сніданку (головним чином, кави, але може бути також чай, какао, шоколад або молоко), однієї булочки або рогалика (у Франції й Італії майже завжди подається круасан).
3. Складний сніданок (6.30-10.00). Класичний вид сніданку. Складається з напою (кави, чаю, какао, шоколаду або молока), вершкового масла, мармеладу або меду, печива.
4. Додатковий сніданок (6.30-10.00). У доповнення до складного сніданку додається одна склянка фруктового або овочевого соку, лоток з ковбасою або сиром, яєчна страва (яєчня або омлет, відварне яйце), а також йогурт, вівсяні пластівці, сир.
5. Розширений сніданок (6.30-10.00). У меню передбачені фруктові й овочеві соки, шинка, сир, ковбаса, страва з яєць, сир, йогурти, кукурудзяні пластівці з молоком. Деякі зі страв готують за індивідуальними замовленнями споживачів.
6. Сніданок із шампанським (10.00 – 11.30). Складається з гарячого напою, алкогольного напою (шампанське, вино), холодних закусок і гарячих страв, десерту. Подається при наявності якогось приводу, наприклад, дня народження одного з учасників трапези.
7. Пізній сніданок (10.00 і 14.00). Є альтернативою сніданку й обіду. Складається з гарячих і холодних напоїв, булочки, масла, джему, ковбаси, сиру, супу, гарячих м’ясних страв, десерту.
Окрім того, існує багато варіантів національних сніданків, які можуть подаватися гостям з відповідних країн (табл. 3.1).
Варто мати на увазі, що поняття “обід”, прийняте в Україні, не завжди збігається з таким поняттям в європейських та інших країнах світу. В багатьох країнах прийом їжі в обідню пору називається “ланч”, і організовується без подачі першої страви. До того ж він менш калорійний. Обід та вечеря для іноземців можуть бути організовані і за нашими традиціями. Обід складатиметься з холодної та гарячої закуски, першої та другої страви, десерту та гарячих і холодних напоїв
Страви української кухні, що полюбилися туристам
28.10 2020 гр 5-3
Тема: ОСОБЛИВОСТІ ПРИГОТУВАННЯ СТРАВ ІНДІЙСЬКОЇ КУХНІ
Завдання: Скласти конспект
Індійська національна кухня надзвичайно багата та різноманітна, а без спецій та приправ не обходиться жодна страва. Сьогодні на сторінках Світу Цікавих Фактів ви дізнаєтеся чимало нового про особливості індійської кухні.
У раціоні індійської родини, яка сповідує індуїзм, стравам із яловичини немає місця.
Справа у тім, що в Індії корова вважається священною твариною і хоча яловичину індуси не споживають, вони не надто шанують й інші види м’яса, акцентуючи увагу на вегетаріанських стравах.
Вишукана й корисна індійська кухня більшою мірою складається із овочів, бобів, злаків, які приправляють традиційними гострими спеціями, у переліку яких суміш каррі посіла особливе місце. Дуже часто на тарілці в індуса викладено варений рис та різного типу коржі із прісного тіста, які слугують гарніром, а, до прикладу, курча під соусом каррі, виступає у ролі основної страви.
Втім, не слід забувати, що сучасна Індія поділена на штати, у яких проживають як представники індуїзму, так і мусульмани. До прикладу, у традиційних стравах штатів Кашмір та Пенджаб, де живе багато мусульман, свинину майже не вживають, натомість яловичину не виключають із раціону.
Топлене масло дхі із домішками спецій масаламі складає основу пенджабської кухні, більшість страв якої готують із додаванням вершків, йогуртів, сиру паніру. Пенджабці вживають багато прянощів, а ще цибулі й часнику. Рис та жито слугують пенджабцям гарніром до основної страви, до прикладу, курчат тандурі. М’ясо маринують у йогурті з гострими спеціями, а потім запікають у спеціальній печі тандурі.
У штаті Кашмір, як і у сусідньому Пенджабі, де також проживає багато мусульман, свинини майже не вживають. А от з ягняти можуть приготувати більше 30 страв. Кулінарне обличчя індійського Кашміру − кухня вазван, яка складається з 36 традиційних страв з різних видів м’яса та риби, що їх подають на бенкеті.
Страви північно-західної індо-мусульманської кухні муглай схожі на традиційні наїдки Сходу. Це передусім люля-кебаб, шурпа, плов, халва та айран, але більшість з них щедро приправляють звичними для всіх індусів кукурмою та каррі. Точного рецепту суміші каррі не існує, цю приправу готують безпосередньо перед використанням, перемелюючи, змішуючи і обсмажуючи компоненти, серед яких куркума, коріандр, червоний та чорний, а також кайєнський перець, кумін, кардамон, часник та інші. Важливо знати, що під словом “каррі”, окрім суміші спецій, в Індії мають на увазі різноманітні приправлені прянощами густі перші страви з тушкованих овочів, бобових і м’яса.
Зазвичай каррі подають із гарніром зі злаків, частіше всього з рисом. Щодо супів, то вони в індійській національній кухні також широко представлені. Перші страви, такі як суп дхал, переважно готують з овочів та бобів. Також індуси вживають багато сиру, вірніше, його м’які сорти, приміром, зварений з картоплею і вершками домашній сир шахи панір.
Важливу віху в індійській національній кухні займають солодощі, яких дуже багато. Індійські солодощі виготовляють з натуральних продуктів, таких як мед, горіхи, фрукти. Серед найпопулярніших − рассгулла (сирні кульки у рожевому сиропі), гулаб-джамун (мигдалеві кульки у меді), барфі, джалебі, морозиво з кардамоном тощо.
Тож, індійська національна кухня яскрава та різноманітна, як сама Індія. Протягом багатьох століть, розвиваючись і видозмінюючись, індійська кухня увібрала у себе краще від звичаїв і страв інших народів, але їй також вдалось зберегти самобутність.